Рецензія на комікс "Наутілус. Притулок знедолених"

Наутилус. Приют обездоленных.

Деякі критики кажуть, що у нас забагато коміксів про козаків і характерників. Останні, як відомо, також є козаками, отже в коміксах у нас козак на козаку і козаком поганяє. Ну що ж, новина для них: Дмитро Койдан створив комікс "Наутілус. Притулок знедолених", в основі якого - класична науково-фантастична пригода.
Спойлер: козаки відсутні.
Оце так несподіванка
Зав’язка коміксу: транспортний корабель повертається додому, команда готується до відпочинку, але несподівано для екіпажу виявляється, що вони опинилися зовсім в іншому місці. Попереду планета, від якої не варто чекати чогось хорошого, але наскільки все погано - команда навіть і не підозрює.
"Наутілус. Притулок знедолених" - перша частина не тільки фантастичних, але ще і досить брутальних пригод. Це зрозуміло вже з першої сторінки, де автор прямо демонструє - вас чекає кров, кишки, мізки сувора історія. Що може бути виразніше за труп в скафандрі посеред метеоритів і уламків космічного корабля?
Наутилус. Приют обездоленных.
Гарний початок, так? Автор одразу бере бика за роги, швидко знайомить нас з екіпажем і розкриває план лиходія, але не все так просто, як здається на перший погляд. Лиходія також чекають несподіванки. А взагалі - валар моргуліс, як то кажуть у "Пісні Льоду і Пламені" Джорджа Мартіна.
Сюжет, як вже говорилося, досить класичний для фантастичного бойовика. Не того, де космічні армади знищують одна одну, а прекрасний душею і тілом герой протистоїть злобному плану Володаря Пітьми під мудрим керівництвом старого досвідченого наставника, якому протистояти злісному плану заважає... ну, щось зазвичай заважає наприклад, сценарій. Ні, це та проста історія, де група людей опиняється у критичній ситуації, яка загрожує їхньому існуванню, і їм доведеться робити все, щоб вижити, а ситуація стає все гірше і гірше. І все це супроводжується фантастикою, грубуватістю і суворістю.
Наутилус. Приют обездоленных.
При прочитанні відразу згадуються і цикл "Смертосвіт" (Deathworld) Гаррі Гаррісона, і "Злочинна цивілізація" (The Status Civilization) Роберта Шеклі, і постапокаліптичні фільми, на зразок "Сталевого світанку", і карколомний фант-бойовик "Операція "Мутанти" 1993 року. І сам транспортний корабель може бути своєрідним відсиланням до космічного буксира "Ностромо" з "Чужого". А, може, і ні. Просто відчувається, що Дмитро Койдан, створюючи сюжет і образи, надихався старою доброю фантастикою, такою собі Sci-Fi Old School, і коли читаєш комікс, то починаєш неусвідомлено шукати паралелі зі знайомими творами. В цьому для деяких буде і певний недолік - десь щось вже бачив, десь щось вже читав. А для інших це буде привидом зануритися у ностальгію і згадати часи, коли долар був по 2 гривні, а президентом EL Кравчук захоплено відкривали для себе фантастичні світи інших планет і цивілізацій. Так, початок коміксу стандартний, але історія поступово набирає обертів, і на останній сторінці вже розумієш, що потенціал у продовження багатообіцяючий.
Втім, є зауваження до динаміки історії - стрімкий розвиток подій не дає повноцінно познайомитися з персонажами. Команда корабля досить традиційна для фантастичної пригоди (якщо я правильно зрозумів, хто є хто): капітан, помічник капітана, штурман, навігатор, механік, лікар і кіборг. Однак, в першу чергу виділяється характером лиходій, і вже в другу - інші персонажі. І лише наприкінці глави розумієш, хто ж головний герой коміксу. Дмитро, на мою думку, зробив це досить витончено, але треба визнати, що не кожному сподобається певна обмеженість персонажів їхніми функціями, які не одразу й зрозумілі, на початку історії. Проте, це перша глава, і перспектив розкритися у персонажів досить багато якщо виживуть. Автор, якщо читаєш ці рядки, візьми до уваги, що ми хочемо знати передісторію персонажів, як вони дійшли до такого життя! Віддай дві-три сторінки минулому, хоча б тому, як склався цей екіпаж, це дозволить історії заграти додатковими кольорами.
Наутилус. Приют обездоленных.І щодо чорно-білої графіки коміксу, раз вже торкнулися теми кольорів. У "Наутілусі" вона дуже якісна, і співвідноситься тоном з самою історією. Грубуваті, ніби висічені з каменю образи, певна мінімальність у створенні кадра-фрейму і в той же час увага до деталей, які придають визначеності персонажу або події. Якщо з боку сторітелінга комікс можна покритикувати за певні недоліки, то графічна сторона "Наутілуса" заслуговує похвали.
Отже, рекомендую "Наутілус. Притулок знедолених" усім прихильникам науково-фантастичних пригод у класичному стилі, і чекаю на продовження історії, бо одними супергероями ситий не будеш.
За екземпляр коміксу для огляду висловлюю подяку магазину коміксів ideo-grafika.

Коментарі